Сайт в режимі тестування та наповнення. Стара версія доступна за посиланням: old.sumylis.gov.ua

Сумське обласне управління
лісового та мисливського господарства

Офіційний вебсайт

(0542) 77 05 32

sekretar@sumylis.gov.ua

Як ведеться лісове господарство на Роменщині й чи завжди рубки — це погано

Загальні новини 28 Лютого 2020

Про те, як ведеться лісове господарство на Роменщині й чи завжди рубки — це погано – розповів директор Роменського лісгоспу Олег Салов газеті «Вісті Роменщини».

«Якщо робити все правильно ліс буде завжди».

Рубрика: Людина і довкілля

Ви, певно, щодня чуєте про варварські рубки дерев у країні й загрозу, яку вони несуть для природи. А чи задумувалися, чому дерева в лісах ростуть рядками й мають переважно однаковий вік? Я — ні. Допоки не побувала на Державному підприємстві «Роменське лісове господарство». Тож пропоную розібратися, як ведеться лісове господарство на Роменщині й чи завжди рубки — це погано.

ДП «Роменське лісове господарство» опікується зеленими насадженнями в шести районах — Роменському, Недригайлівському, Липоводолинському, Лебединському, Білопільському й Буринському. В структурі підприємства — п’ять лісництв. Таким великим господарством займаються всього 126 людей. Останні шість років ними керує Олег Салов. Своє життя він присвятив лісові й знає про нього, здається, все.

На Роменщині діють Роменське й Глинське лісництва, в користуванні яких — сім тисяч гектарів землі. Для порівняння: друге лісогосподарське підприємство, яке працює на Роменщині, — ДАП «Роменський агролісгосп», господарює на 13 тисячах гектарів.

Усе починається з лісовпорядкування, розповідає Олег Салов. Воно ведеться виробничим об’єднанням «Укрдержліспроєкт». Із періодичністю раз на десять років фахівці перевіряють виконані лісгоспом роботи за поперед­нє десятиліття й окреслюють заходи на наступне. В основі плану лісонасаджень лежать вік дерев та їх походження. За цим критерієм розрізняють: до 40 років — молодняк, до 70 — середньовікові, решта — пристиглі й стиглі породи.

— Різні дерева мають свій вік стиглості. В сосни, наприклад, це 80 років, у дуба — 100, — пояснює Олег Салов. — До цього часового рубежу вони є гарним матеріалом для будівництва, виготовлення меблів і паперу. Якщо ж тримати далі, вони починають пропадати, й корисної деревини залишається все менше. По суті перетворюються на дрова.

Такі дерева стають тягарем для країни, бо площу займають, а податків із них надходить мало. Скажімо, якщо за кубометр спілого дуба державна казна отримує 1000 гривень, то за куб сухого — всього 18.

Саме тому дерева вигідно спилювати вчасно. І «Роменське лісове господарство» це робить. Але після рубок ділянки не стоять пусткою, тут відразу насаджують молоді деревця. Та просто посадити мало. Аби новий ліс прийнявся і ріс, фахівці докладають максимум зусиль. Молодняк сосни, до прикладу, доглядають до п’яти років, дуба — до шести. На першому році життя молоденький ліс прополюють чотири рази, на другому — тричі, на третьому — двічі і нарешті на четвертому — раз. До роботи залучають і місцевих жителів. Зарплата й офіційне працевлаштування — усе згідно із законом.

На окремих відрізках життя лісових насаджень проводять рубки. Так, із 10-го до 21-го року роблять рубку освітлення.

— Ми не повинні допустити, щоб небажана порода заглушила сосну, дуб, березу, ясен. Часто на ділянках проростають осика, акація чи берест. Вони забирають поживні речовини й «душать» цінні дерева, з яких можна виготовити більше продукції.

Після 21-го року здійснюють рубку прочистки, далі — проріджування.

— Маленькі дерева, аби зайняти своє місце під сонцем, мають затінити певну територію, щоб вибити всю траву, — пояснює Олег Салов. — Через це їх садять дуже густо, буквально через 50 сантимет­рів. Якщо всі приймаються, у певний момент їм стає тісно. Тому проріджуємо, вирубуємо ті, які заважають, хворі, криві, сухі. Залишаємо тільки кращі.

Цей метод догляду триває аж до 80 років. Потім отримуємо повноцінне здорове насадження гарних дерев, з яких виходить хороший матеріал, а до бюджету країни надходять податки. Тільки за минулий рік ДП «Роменське лісове господарство» сплатило в державну казну 24 мільйони гривень. Від держави ж не взяло й копійки.

Ліс виростити дуже складно, ділиться директор. У дерев чи не стільки ж хвороб, як у людей. Є навіть поперечний рак дуба, який призводить до того, що кремезний велетень поступово вмирає. Світова спільнота обіцяє мільйон доларів тому, хто знайде причину появи цієї недуги, в надії, що тоді, можливо, підберуться до причин появи онкозахворювань у людей і знайдуть шляхи боротьби з ними. Сосни часто страждають на рак-сірянку. Є ще купа грибкових захворювань.

Зараз масово нападає короїд, скаржиться Олег Олександрович. Факторів, говорить, кілька. По-перше, падає рівень ґрунтових вод. Особливо від цього страждають насадження старшого віку. Дерево звикло пити з певної глибини. І коли вода відступає на 10-20 сантимет­рів, уже не отримує потрібної її кількості. Тоді в нього слабне імунітет і з’являється купа хвороб.

— У сосни, наприклад, є система оборони. Всередині неї під божевільним тиском циркулює смола. Щоб штовхати в’язку масу на 30 метрів угору, неабияка сила потрібна. І ось коли короїд сідає на дерево й прогризає стовбур, смола його просто розчавлює. Але якщо дерево ослаблене, то такого тиску в ньому немає. Жук їсть і розмножується, а дерево вмирає.

Другий фактор — зміна клімату. Якщо раніше короїд виводився двічі за період тепла, то тепер устигає тричі. А з такою зимою, як цьогоріч, може, й усі чотири. Коли на дерево сідають десять жучків, воно спроможне чинити опір, але коли десять тисяч — ніяка смола не допомагає.

Збитків завдають і пожежі. Остання на території Глинського лісництва зачепила багато дорослих сосен і знищила частину посадки 2014-го. Минулої осені дерева пересадили. Від слідів пожежі нині залишилися тільки глибока борозна, яка рятувала ліс від поширення полум’я, і почорнілі при корені стовбури. Та прикро лісникам, що шість років плекали дерева, а через чиюсь необачність довелося починати все з нуля. Проте знайшли вихід, як рятувати насадження від вогню.

— Ми ще торік провели експеримент у Недригайлівському лісництві, — розповідає Олег Салов. — У селі Вільшана на вишці мобільного оператора «Київстар» установили відеокамеру й направили на ділянку соснового лісу. В режимі онлайн відео передається пожежному сторожу лісництва, й на перші ознаки вогню відразу реагують. Нині ведемо переговори — хочемо й у Роменському районі таке запровадити.

Труд лісорубів дуже складний, наголошує директор. Узимку холодно, влітку — неймовірна спека, а ще комарі, мошкара — не продихнеш.

— У моїй практиці був такий випадок, — ділиться Олег Олександрович. — Ще коли майстром працював, жінка виписала дров і приїхала до лісу. Оскільки тоді не було спеціальної техніки, працівники навантажували дерево власноруч. Зима, сльота. Вона подумала, що це ув’язнені, бо з власної волі людина в таких умовах не працюватиме.

Професія лісоруба стоїть на другому місці за смертністю після шахтаря. Найменша помилка — і тридцятиметрове дерево летить не туди. В нашій державі за статистикою в рік гинуть від 10 до 16 працівників галузі. Якщо лісівники країн Європи вже давно користуються валочними машинами — харвестерами, то українці таку розкіш собі дозволити не можуть. Коштує дорого, а система кредитування в нас дуже відрізняється від європейської.

Олег Салов стурбований, що останніми роками діяльність працівників лісової галузі населення сприймає негативно:

— Коли їде зерновоз, говорять: «Господарі!», а коли машина з лісом — «Варвари, винищувачі!». Минулого року ми зрубали 37 тисяч кубів молодняка й спілого дерева. Їх же треба чимось перевозити. Звичайно, є помилки в нашій роботі, зустрічаються недоб­росовісні працівники, але ми з цим боремося.

Попри загальне переконання масштаби вирубок в Україні порівняно з іншими державами не такі вже й великі, говорить директор лісгоспу. Галузь заготовляє 19 мільйонів кубів деревини в рік при тому, що площа покритих лісом земель — 9,5 мільйона гектарів. У той же час у Німеччині площа лісів становить 11,5 мільйона гектарів, а заготовляють вони 95 мільйонів кубів у рік.

— Говорять про «лисі» Карпати. Подивіться, — Олег Салов показує на саджанці молоденьких дубів. — З гелікоптера здаватиметься, що тут пустка, а дерева ростуть уже третю весну.

Заборона на експорт не­­обробленої деревини призвела до значного падіння цін на товар. Кількість вирубок не змінилася, а от грошей у державний бюджет стало надходити менше.

— Раніше ми продавали куб 100-річної сосни за 2200 гривень і залучали в країну валюту, тепер — за 950 гривень, — розповідає директор. — Весь світ експортує на ті ринки, які ми залишили. Білорусь через Україну везе ліс. А ми сидимо на дровах. З минулого року залишилися шість тисяч кубів. Куди їх дівати?

Фактично весь ліс на те­­риторії України створений штучно. Доглядати за насадженнями почали ще з часів Петра І. До певного періоду наші предки просто рубали деревину, а коли зрозуміли, що будувати кораблі й дороги більше немає з чого, взялися за її відтворення. Тож переважна більшість лісів країни вже вирубана й насаджена знову по 3-4 рази.

— Можна викачати газ, нафту, викопати руду, а ліс — ресурс невичерпний, він буде завжди, якщо робити все, як годиться, — переконаний Олег Салов.

Аліна ТКАЧЕНКО