Сайт в режимі тестування та наповнення. Стара версія доступна за посиланням: old.sumylis.gov.ua

Сумське обласне управління
лісового та мисливського господарства

Офіційний вебсайт

(0542) 77 05 32

sekretar@sumylis.gov.ua

У «дитячому садочку» Охтирського лісгоспу гарні «няні»

Новини лісгоспів 14 Серпня 2020

Охтирські лісівники вважають, що професія лісокультурниці – жіноча. Пояснюють це вони численними причинами, які, на їх погляд, важко даються чоловікам – це терпіння та спритність, які потрібні для того, щоб видалити бур’ян і не пошкодивши крихітне деревце. Роботу лісокультурниці у лісовому розсаднику у лісгоспі порівнюють з роботою няні у дитячому садочку.

Знаходиться постійний розсадник лісгоспу у Охтирському лісництві. І доглядають за ним три няні Катерина Лобанова, Світлана Симон та Любов Ткаченко. Кожна з них у лісовому господарстві вже понад десять років і всіма премудорості цієї професії володіють блискуче. А премудростей тут, дійсно, вистачає. Адже досить багато треба докласти зусиль і вмінь, щоб отримати якісний сіянець, який можна висадити в лісі.

Все починається з заготівлі лісового насіння та подальшої його обробки, підготовки до зберігання та стратифікації. Протягом зими процес зберігання насіння лісокультуниці контролюють досить уважно.

Другий етап у вирощування – є, власне, висівання насіння. В Охтирському лісництві це насіння сосни та дуба. Дівчата відносяться до цього дуже ретельно, адже це момент, коли з дрібної насінини починається нове життя.

Для того, щоб майбутній сінець отримав всю необхідну поживу, створюють якомога кращі умови: підживлюють ґрунт, забезпечують своєчасний полив та затінення сходів від прямих сонячних променів.

Після висіву проходить деякий час і починається найголовніша складова роботи лісокультурниці – прополювання лісового розсадника, теплиць та шкільного відділення. Саме тут і потрібні найцінніші якості, які притаманні людям цієї професії: терпіння та спритність.

Хто хоч раз бачив однорічний сіянець сосни звичайної – зрозуміє наскільки важко видалити непотрібні бур’яни, не пошкодивши маленьку, тендітну рослинку. Це досить кропітка робота, яка дається не всім. Впродовж вегетаційного періоду робітниці неодноразово прополюють сходи.

Восени або на весні наступного року сіянці, які так дбайливо вирощували, переводять у «старшу групу», висаджуючи їх на постійне місце їх «проживання» – у ліс.

З любов’ю та ніжністю лісівники створюють молоді ліси, адже кожен розуміє, скільки зусиль вже було докладено, щоб з маленької насінини отримати якісний посадковий матеріал. А скільки ще буде затрачено сил і пройде часу, щоб з маленького сіянця виросло повноцінне дерево!