logoСУМСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ ЛІСОВОГОlogo
ТА МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ

…А у снах приходять бойові товариші…

Півроку розділяє Миколу Ковальова з часом, коли замість лісової тиші він чув залпи градів, а замість затишних вечорів у родинному колі він куштував гіркий присмак пороху…півроку, але йому здається, що те, що відбувається з ним тепер, просто чудовий сон, від якого страшно прокинутися і побачити себе знову там, у горнилі нікому не зрозумілої війни…півроку, а загиблі бойові товариші приходять у сни…

Аромат лісових трав переповнює повітря, в височині щебечуть пташки, все це створює в душі відчуття повного спокою і умиротворення. Саме тут, на лісовій галявині ми спілкуємось з Миколою Ковальовим. Він – вальник лісу Собицького лісництва Шосткинського лісгоспу, то ж лісова галявина – це його щоденне робоче місце. «Ліс дає відчуття домашнього затишку і тепла, це місце, де відчуваєш себе захищеним. Такі речі починаєш цінувати особливо, коли їх не маєш поряд», - говорить Микола.

Працює він на валці лісу вже більше п'ятнадцяти років.

«Микола досвідчений працівник, роботу свою добре знає, відноситься до неї дуже відповідально. Працює з перевиконанням плану. Завжди спокійний, витриманий. Як друг - надійний і вірний», - характеризує підлеглого директор лісгоспу Микола Бут.

Народився Микола в селі Бензики Шосткинського району 10 січня 1974 року. Ріс п'ятою дитиною у родині. Після школи – армія, служив у Львові. «Після армії отримав водійське посвідчення і пішов працювати у колгосп. Поки робота у колгоспі була, працював там, а у 1999 році влаштувався до місцевого лісництва вальником лісу, бо колгосп розвалився, роботи не стало, а лісова галузь на ногах завжди міцно трималася. Пощастило, що знайшлась у лісництві і для мене робота», - продовжує він.

…У кожного своя життєва стежина: покручена чи рівненька, довга чи коротка, але своя, і подібних двох не буває, як і не буває схожих на небі зірок чи краплин у морі. Розмірено і спокійно, як у мільйонів українців котилося Миколине життя, день за днем, за роком рік. Все як в усіх, говорить більшість чоловіків, коли у них є дружина, діти, дім, робота. Так вважає і Микола, що в його житті, все, як в усіх: дружина, двоє дітей: хлопчик і дівчинка, домашнє гніздечко, вранці - на роботу, ввечері – додому, город, господарство, батьки, сестри, брат, колеги по роботі, вихідні дні у колі рідних. Все, як в усіх…

 

Та лишень роки Миколи перетнули сорокалітній рубіж, як у його розмірений роками темп життя ввірвалося випробування. За першою хвилею оголошеної в країні мобілізації, Миколі, як і багатьом його товаришам, вручили повістку до військкомату. Шукати шляхи відступу не став. Зібрався, і у зазначений час вирушив за вказаною адресою.

«Думав, ну, можливо на місяць, на перепідготовку заберуть. А потім і на роботу повернусь. Дома ж двоє школярів. Доньці Альоні - 15, сину Сергію лише 6 років – зовсім малий»,- розповідає Микола.

Та сталося зовсім інакше, пройшовши справжнє пекло на Луганщині, додому Микола повернувся майже через рік.

 

«Тоді призвали на службу 22 наших працівники. Водії, трактористи, вальники, лісники, лісничі, працівники цеху переробки, п'ять з яких поїхали на схід, приймали безпосередню участь у антитерористичних операціях. Серед цих п'яти був і Микола Ковальов. Цілий рік ми зберігали за хлопцями робочі, нараховували заробітну плату в розмірі середньомісячної. Допомагали дітей до школи збирати, давали дрова, щоб протопити будинки взимку. Дуже хвилювалися, бо бачили, як важко дружинам психологічно», - говорить директор лісгоспу Микола Бут. – «Та дякувати Богові, всіх дочекалися, всі наші працівник повернулися живими».

Про те, що він відправляється до зони АТО, дружині Микола зізнався вже з пункту призначення. Вона поцікавилась про одне, чи був у нього інший вибір, - Був, - відповів Микола, - і на німе питання дружини, чому ж він обрав саме це, Микола не зміг відповісти словами, бо своє рішення, як і більшість свідомих патріотів, він приймав серцем.

 

Ось так життєва стежина Миколи завела його на Луганщину.

З липня 2014 по березень 2015 року шосткинський вальник перебував у самому горнилі воєнних дій, був поранений. Про цю страшну школу життя він намагається не згадувати, та пам'ять щораз повертає його у той жахливий час, до тих, хто стояв з ним пліч-о-пліч, але живим додому не повернувся: «Важко було…сняться бойові товариші…ті, що загинули…Вибачте…я не можу про це говорити…»

…Він бачив смерть зовсім поряд, провів на вічний спокій не одного свого бойового друга. Для маленького Сергійка – його татко справжній герой, для колективу лісгоспу і бойових товаришів – теж. Як і всі українці Микола сподівається про найшвидше закінчення цього кровопролиття: «Хотілося б вірити, що життя - ця безцінна жертва, яку віддали мої товариші за утвердження стабільності і миру, була не марною, і якнайшвидше ця війна скінчиться».

За мужність, проявлену в ході антитерористичних операцій, напередодні  Дня незалежності України Миколу Ковальова було відзначено Почесною Грамотою Державного агентства лісових ресурсівУкраїни.

Актуально:

Держлісагентство: Законність рубок та легальність лісопродукції можна перевірити он-лайн

лист. 13, 2017
Держлісагентство постійно працює над тим, щоб ставати якомога відкритішим для…
Читати далі...

Анонси:

До уваги користувачів мисливських угідь

лист. 08, 2017
9 листопада 2017 року у Сумському обласному управлінні лісового та мисливського…
Читати далі...

Події:

Віктор Чигринець: Ми ніколи не стояли осторонь загальнодержавних проблем

лист. 16, 2017
«За час воєнних дій до зони АТО було мобілізовано близько 100 працівників наших…
Читати далі...

Новини лісгоспів:

Конотопські лісівники продовжують осінню посадку лісу

лист. 21, 2017
Пріоритетом у роботі ДП “Конотопський лісгосп” є лісовідновлювальна діяльність.…
Читати далі...